Збройні сили України розпочали звільнення тимчасово окупованих територій. Росіяни намагаються закріпитися на тимчасово окупованих територіях як мілітарними, так і немілітарними засобами: шляхом створення окупаційних адміністрацій, проведенням паспортизації, референдумів.
Розлючені та налякані наступом українських військ окупанти застосовують найпідлішу «зброю» – заручників, за якими ховаються. Вони практикують створення «живого щита», організовуючи офлайн навчання в школах, створюючи величезні черги з автомобілів на блокпостах, розміщуючи військову техніку й особовий склад біля житлових будинків.
Тобто вони використовують цивільне населення на ТОТ як «живий щит» для прикриття своєї військової техніки та особового складу. Тому російські солдати гірше терористів, які захоплюють заручників.
Ще 4 березня 2014 року на пресконференції в Ново-Огарьово президент путін заявив: «Якщо ми приймемо таке рішення, то тільки для захисту українських громадян, і нехай спробує хтось із числа військовослужбовців стріляти у своїх людей, за якими ми будемо стояти позаду, не спереду, а позаду. Нехай вони спробують стріляти в жінок і дітей. Я подивлюся на тих, хто віддасть такий наказ в Україні».
«Живий щит» – це штатний елемент тактики російської армії: так було в Чечні, в Грузії, в Сирії. Так відбувається зараз і в Україні. Але тут вражають масштаби.
Слід зазначити, що це не просто рішення командирів підрозділів. Це державна політика, це політика воєнно-політичного керівництва рф. Масштаб, повне усвідомлення та спланованість дій у використанні цивільного населення в якості «живого щита» роблять воєнними злочинцями не тільки командирів на місцях, а й всю вертикаль військового керівництва рф.
Найкращий варіант захистити себе та рідних – виїхати на територію вільної України. Це непросто, але треба знаходити шляхи та можливості, адже залишатися ризиковано. Бо росіяни, рано чи пізно, так чи інакше, використають мешканців як «живий щит».
Закликаємо людей на тимчасово окупованих територіях не дозволяти дітям навчатися офлайн - це небезпечно. Навчальні заклади в офлайн-режимі – це яскравий «живий щит».
За інформацією Міністерства реінтеграції України