Дії населення під час проведення евакуації

 

Залежно від обстановки, що склалася під час надзвичайної ситуації техногенного чи природного характеру, проводиться загальна або часткова евакуація населення тимчасового або безповоротного характеру.

Обов’язковій евакуації підлягає населення у разі виникнення загрози аварії з викидом радіоактивних і небезпечних хімічних речовин, катастрофічного затоплення місцевості та землетрусів, масових лісових і торф’яних пожеж, зсувів, інших геологічних та гідрогеологічних явищ і процесів, збройних конфліктів.

Загальна евакуація населення проводиться із зон радіоактивного та хімічного забруднення, катастрофічного затоплення населених пунктів у разі руйнування гідротехнічних (гідрозахисних) споруд, хвиля прориву яких може досягнути зазначених населених пунктів менше ніж за чотири години.

Часткова евакуація населення проводиться на підставі рішення місцевої держадміністрації або посадової особи, яка має повноваження щодо прийняття такого рішення.

Евакуація – комплекс заходів щодо організованого вивезення (виведення) населення із зон можливого впливу наслідків надзвичайної ситуації або надзвичайної ситуації техногенного чи природного характеру і розміщення його поза зонами дії вражаючих факторів джерел надзвичайної ситуації у разі виникнення безпосередньої загрози життю та заподіяння шкоди здоров’ю населення.

Рішення про проведення евакуації приймають на:

державному рівні – Кабінет Міністрів України;

регіональному рівні – голова обласної держадміністрації;

місцевому рівні – голова Київської міської держадміністрації, голова районної держадміністрації;

рівні конкретного суб’єкта господарювання - його керівник.

Для планування, підготовки та проведення евакуації у центральних органах виконавчої влади, місцевих держадміністраціях, органах місцевого самоврядування та на об’єктах господарювання утворюються тимчасові органи з евакуації.

Тимчасові органи з евакуації:

комісії з питань евакуації;

збірні пункти евакуації;

проміжні пункти евакуації;

приймальні пункти евакуації.

Комісії з питань евакуації відповідають за планування евакуації на відповідному рівні, підготовку населення до здійснення заходів з евакуації, підготовку органів з евакуації до виконання завдань, здійснення контролю за підготовкою проведення евакуації, приймання і розміщення евакуйованого населення, матеріальних і культурних цінностей.

Збірні пункти евакуації призначені для збору і реєстрації евакуйованого населення та організації його вивезення (виведення) у безпечні райони і розміщуються поблизу залізничних станцій, морських і річкових портів, пристаней, маршрутів евакуації, а також на наявних міських площах, у відкритих безпечних місцях або безпечних приміщеннях.

Проміжні пункти евакуації розміщуються на зовнішньому кордоні зони надзвичайної ситуації, пов’язаної з радіоактивним забрудненням (хімічним зараженням), для пересадки населення з транспорту, що працював у зоні надзвичайної ситуації, на дезактивовані транспортні засоби, які здійснюють перевезення на незабруднені (незаражені) території.

Приймальні пункти евакуації розгортаються для приймання, ведення обліку евакуйованого населення, матеріальних і культурних цінностей та відправлення їх до місць постійного (тимчасового) розміщення (збереження) у безпечних районах.

У разі виникнення аварії на хімічно або радіаційно небезпечному об’єкті евакуація населення проводиться у два етапи:

перший - від місця знаходження населення до межі зони забруднення;

другий - від межі зони забруднення до пункту розміщення евакуйованого населення в безпечних районах.

На межі зони забруднення у проміжному пункті евакуації здійснюється пересадка евакуйованого населення з транспортного засобу, що рухався забрудненою місцевістю, на незабруднений транспортний засіб.

Під час пересадки населення за необхідності здійснюється його санітарна обробка та спеціальна обробка одягу, майна і транспорту.

Одержавши розпорядження на евакуацію, необхідно підготувати та взяти з собою:

документи (паспорт, військовий квиток, документи про освіту, свідоцтво про шлюб i народження дітей, трудову книжку або пенсійне посвідчення), гроші;

наявні засоби індивідуального захисту органів дихання (респіратор, ватяно-марлеву пов’язку), одяг i взуття, пристосовані для захисту шкіри, аптечку з необхідними ліками, перев’язувальними матеріалами, постільну білизну;

3-х добовий запас продуктів, що не псуються та упаковані у герметичні місткості чи у поліетиленові пакети, воду;

комплект верхнього одягу і взуття за сезоном.

Загальна вага особистих речей, на кожного члена сім’ї, повинна бути не більше 50 кг.

Усі речі акуратно складіть в рюкзак або мішок, зручний для перенесення. На кожен мішок, рюкзак прикріпіть бирку з вказівкою прізвища, імені, по батькові, адресу постійного місця проживання i кінцевого пункту евакуації. На бирці для дитячих речей крім того вкажіть рік народження дитини.

Зверніть увагу! Дітям дошкільного віку вкладається у кишеню записка або пришивається до одягу , де зазначається прізвище, ім’я та по батькові, домашня адреса, а також ім’я та по батькові матері і батька. 

Залишаючи квартиру, виключить електричні та нагрівальні прилади, закрийте водопровідні і газові крани, вікна, двері. На вхідні двері квартири або будинку прикріпить заздалегідь підготовлену табличку «У квартирі (будинку) № ___ мешканців не має».

ЩО НЕОБХІДНО ЗНАТИ:

 про включення Вас і членів Вашої сім’ї до списків на евакуацію;

яким видом транспорту (потягом, автомобілями) або пішим порядком Ви вирушаєте до нового місця розташування;

місце збору перед відправленням на збірний евакуаційний пункт (ЗЕП), адресу ЗЕП і час відправлення потягу, автомобільної або пішохідної колони;

новий район (пункт) розташування об`єкта, якщо це визначено завчасно;

сигнали оповіщення цивільного захисту та як діяти за сигналами.

 

Евакуація населення проводиться у безпечні райони.

Евакуйоване населення розміщується у готелях, санаторіях, пансіонатах, будинках відпочинку, дитячих оздоровчих таборах та у придатних для проживання будівлях підприємств, установ та організацій.

На шляхах евакуації необхідно:

неухильно виконувати всі розпорядження керівників;

швидко діяти за сигналами оповіщення;

не залишати своїх місць у транспорті та не виходити з нього без дозволу;

після прибуття до кінцевого пункту евакуації пройти реєстрацію та зайняти призначене помешкання.