Тривалі періоди дефіциту опадів та зниження водності річок і водойм актуалізували для Закарпаття питання збереження водних ресурсів. Водночас маловоддя та посухи є не лише регіональною проблемою, а й одним із викликів для басейну Дунаю та сусідніх країн.

Ситуація потребує особливої уваги не лише через обміління окремих водних об’єктів, а й через ризики зниження рівня ґрунтових вод, виснаження природних джерел і свердловин. Це безпосередньо впливає на водозабезпечення громад і стан природних екосистем.

Шляхи вирішення цих питань розглянули на спільному засіданні Президії Громадської ради при Закарпатській ОВА та постійної комісії обласної ради з питань екології та використання природних ресурсів, агропромислового комплексу та розвитку села. До обговорення долучилися представники влади, депутатського корпусу, громадськості, профільних установ та наукового середовища.

Про стан виконання попередніх рекомендацій комісії поінформував директор департаменту екології та природних ресурсів ОВА Юрій Шпонтак. За його словами, обласна адміністрація зібрала та узагальнила пропозиції територіальних громад, профільних установ і природоохоронних організацій щодо подолання маловоддя.

Серед першочергових завдань – розширення мережі моніторингу рівнів ґрунтових вод і стану річок, удосконалення систем раннього попередження, оцінка водних ресурсів та розроблення комплексного регіонального плану дій з адаптації до посух на 2027–2030 роки з урахуванням чинного плану управління басейном річки Тиса. Також необхідно вдосконалити спостереження за підземними водами, уточнити дані про їхні запаси, природне поповнення та обсяги водозабору, модернізувати гідрологічні пости й використовувати наявні свердловини на меліоративних системах для моніторингу рівня та якості води.

Завідувач кафедри геодезії, землеустрою та геоінформатики географічного факультету Ужгородського університету Владислав Пересоляк зосередив увагу на необхідності перегляду підходів до управління водними ресурсами з урахуванням кліматичних змін. Він наголосив, що важливо не лише реагувати на наслідки маловоддя, а й створювати умови для природного накопичення та утримання води.

Потенційними рішеннями є відновлення природних водотоків і заплав, збереження заболочених територій, облаштування невеликих водозатримувальних споруд на малих водозборах, відновлення порушених лісових водовідвідних мереж. Важливо також враховувати водний баланс під час планування землекористування та господарської діяльності, адже ефективність таких заходів залежить від особливостей конкретної території та потребує фахового обґрунтування.

Учасники засідання наголосили на необхідності узгодженої роботи обласної влади, територіальних громад, науковців, водогосподарських установ, представників лісового та аграрного секторів. Важливим напрямом також визначили співпрацю із сусідніми країнами, зокрема Угорщиною, Румунією, Польщею та Словаччиною, для обміну досвідом і залучення міжнародної підтримки.

Подальша робота має бути спрямована на перехід від загальних рекомендацій до конкретних заходів для окремих територій. Ідеться про визначення місць, де необхідно затримувати дощову воду, відновлювати природні механізми її накопичення, вдосконалювати водогосподарську інфраструктуру та враховувати потреби громад. Такий підхід дасть змогу поєднати заходи із запобігання посухам із протипаводковим захистом та сформувати комплексну систему управління водними ресурсами Закарпаття.