Тваринництво

Тваринництво – комплекс взаємопов’язаних галузей сільського господарства, що займається розведенням і використанням сільськогосподарських тварин. Воно забезпечує населення високоякісними, калорійними, дієтичними і вітамінізованими продуктами харчування (молоко, м’ясо, масло, сир, сметана, інші продукти молоко та м’ясопереробки, мед, риба,). Загалом близько 60 % білків, що їх споживає людина, — продукти тваринництва. Продукти тваринництва легко збувати тому, що вони користуються щоденним попитом, і  тому часто є основою бюджету українського селянина.
Також тваринництво є сировинним джерелом  для легкої (вовна, шкури, овчини), харчової та фармацевтичної промисловості.
Екологічне значення полягає в забезпеченні землеробства   органічним добривом, внесення в грунт якого повертає в природу значну кількість органічної маси, сприяє підвищенню його родючості, вмісту гумусу тощо.
Стан розвитку тваринництва вагомо впливає на економічний потенціал  агропромислового комплексу області.
Тваринництво Закарпаття  поділяється на скотарство (розведення і використання великої рогатої худоби, молочного, м’ясного та комбінованого напряму продуктивності), свинарство, вівчарство, козівництво, конярство кролівництво а також птахівництво,  бджільництво та рибництво.
Різні галузі і підгалузі виконують свої специфічні функції в задоволенні потреб населення в продуктах харчування, у предметах першої необхідності (одязі і взутті), в забезпеченні промисловості сировиною.
Скотарство займається розведенням великої рогатої худоби різних порід та напрямів продуктивності. Це найважливіші свійські тварини, що постачають молоко, м'ясо, шкури, органічні добрива, а також робочу тяглову силу (переважно воли). Скотарство споживає найрізноманітні і дешеві корми (зелені, грубі, соковиті, концентровані) і дає найбільшу кількість органічних добрив.
Свинарство займається розведенням свиней для одержання м'яса, сала, а також шкури і щетини. Свинина майже вдвічі поживніша за яловичину і баранину. Залежно від типу годівлі в свинарстві розрізняють беконний, м'ясний, м'ясо-сальний і сальний типи. Висока плодючість, скоростиглість і вигідність, високий вихід м'яса при забої зумовлюють значні економічні переваги свинарства над іншими видами тваринництва.
Вівчарство займається розведенням овець. Виготовляє сировину для легкої промисловості (вовна, овчини) і харчові продукти (м’ясо, молоко). Закарпатські селяни споконвіку займалися вівчарством – галуззю, яка стала однією з провідних галузей тваринництва, особливо у гірських районах області. Адже вівці ціняться за молоко, м'ясо, вовну, овчини. Вовна є сировиною для виготовлення ліжників, килимів, одягу,  з овечого молока виготовляють сир, з якого виробляють бринзу і вурду, з овчин - шкіряні вироби. Особливо зараз, у епоху суперсучасних технологій і матеріалів, карпатська бринза і вироби з овечої вовни, які виходять з рук талановитих майстрів славляться далеко за межами нашого краю. Це візитівка Закарпаття.
Козівництво займається розведенням кіз для одержання молока, м'яса, вовни, пуху, шкур, хутра. Молоко кіз характеризується високим вмістом жиру і білка, бактерицидною дією.
Конярство — галузь тваринництва, яка займається розведенням та використовуванням коней. В області конярство представлено такими напрямками як  племінний та робочо-користувальний. Зважаючи на високі ціни на пальне у  господарствах населення розвивається в основному робочокористувальний напрям використання коней, більшою мірою для здійснення перевезення різних вантажів та використання коней на сільськогосподарських роботах та для обробітку присадибних ділянок селян.
Крім цього, на Закарпатті збережено такий важливий напрямок, як племінне конярство, тобто розведення локальної зникаючої гуцульської породи коней. 
 Кролівництво забезпечує виробництво дієтичного м’яса, хутра, пуху, шкіри тощо. М’ясо кролів смачне і за поживністю наближається до курячого. Шкіру кролів використовують для виготовлення замші, легкого взуття. Хутро кролів використовують як у натуральному вигляді, так і в імітованому під морського котика, нутрію, видру, вивірку, соболя, песця тощо.
Птахівництво забезпечує населення найбільш дієтичними продуктами харчування - яйцями і м'ясом. Пташиний послід є найбільш цінним органічним добривом. Птиця характеризується високою плодючістю, скороспілістю та продуктивністю, високою окупністю корму, за затрати праці і коштів.
Бджільництво забезпечує запилення ентомофільних сільськогосподарських культур, виробництво меду, воску, квіткового пилку, прополісу, маточного молочка, бджолиної отрути для потреб населення, харчової, медичної, парфумерно-косметичної й інших галузей та для експортних потреб. На Закарпатті районована карпатська бджола і галузь бджільництва є традиційною. Нашу карпатську бджолу рекомендовано для розведення у дев'ятьох областях України. Напрям розвитку бджільництва в області в основному розплідницький, тобто це виробництво бджолиних маток і бджолиних пакетів та їх реалізація. Розвитку бджільництва нашого краю сприяє наявність великих лісових масивів, в яких ростуть різноманітні медоноси: малина, ожина, липа, акація  та  інші.
Рибництво відіграє значну роль у забезпеченні продовольчої безпеки населення, підвищенні його зайнятості  а також у охороні, використанні та відтворенні рибних ресурсів, є постачальником повноцінного харчового білку і тому його розвиток є необхідною складовою для задоволення фізіологічних потреб населення в продуктах харчування – риби та продукції з неї.
Крім вирощування риби господарства займаються вирощуванням племінного рибопосадко

Остання зміна сторінки: 26-01-2018 10:39